МУЗИЧНА ТЕРАПІЯ

Музикотерапія корисна як для здорових дітей, так і для дітей з обмеженими можливостями, причому у випадку других акцент робиться на реалізації додаткових цілей, сумісних з потребами конкретної дитини. Музику з успіхом використовують спеціалісти й педагоги в лікуванні дітей з церебральним паралічем, аутизмом, з різного роду порушеннями слуху, зору, розумової відсталості, а також у дітей з порушеннями поведінки або СДУГ. Заняття музикотерапією допомагають у рівній мірі як для заспокоєння занадто агресивної дитини, так і для активізації дитини, невпевненої в собі, сором’язливої та боязкої. Отже, завдяки такому перетворенню можна ліквідувати поведінку, що створює проблеми у групі однолітків.

Також музикальна терапія дозволяє виявляти на найбільш ранніх стадіях порушення у сфері слухового або зорового сприйняття, моторики та зорово-слухової орієнтації та ліквідувати їх завдяки застосуванню відповідних вправ. Заняття музикотерапією дуже корисні при набутті кращої концентрації уваги, уміння підкорятись певним правилам і чекати своєї черги. Музична терапія стимулює розвиток дитини, допомагає формувати особистість і лікувати її дисфункції; розвиває пам'ять і спостережливість. Вона рекомендується дітям, які мають труднощі з латералізацією (лівопівкульною/правопівкульною) та просторовою орієнтацією.

Головна мета музикально-терапевтичної діяльності дітей дошкільного й молодшого шкільного віку полягає у наступному:

• допомога в загальному розвитку;

• покращення моторики;

• стимуляція ефективності розумової праці, пізнавальної діяльності, розвиток почуттів, уваги та пам’яті;

• стимулююча дія на естетичний розвиток;

• творчий та емоційний розвиток, який завдяки поєднанню музики, пластики та поезії дозволяє повною мірою використовувати потенціал маленької людини;

• задоволення природної потреби дітей у навчальних розвагах;

• заохочення активних занять музикою, співом, грою на музичних інструментах;

• надання можливості для вільного самовираження, власної вербальної, рухової, вокальної та емоційної експресії;

• знаття емоційної напруги;

• підвищення віри у власні можливості та самооцінки;

• розблокування почуттів і розкриття емоцій чи напруги;

• розрядка, ліквідація різних негативних емоцій і розвиток позитивних емоцій;

• заспокоєння, розслаблення, стан відпочинку або, навпаки, активації;

• допомога у позбавленні від стресу;

• ліквідація агресії;

Оскільки музика сприймається не тільки за допомогою органів слуху, вона спонукає до дії весь організм. Елементи музичного твору, які чує людина, а саме ритм, динаміку, гармонію, штрихи, забарвлення звуку чи мелодії, резонують по всьому тілу, мозку й серцю. На думку Жака Далькроза (швейцарського композитора, творця ритміки як галузі музичної освіти), рух у такт з музикою активізує працю нервової системи дитини, інтенсифікує діяльність головного мозку, гармонізує психічну діяльність, стимулює фізичний і психічний розвиток. Це відбувається тому що людина отримує враження через усю м’язово-нервову систему. Жак Далькроз уважав, що прагнення до гармонізації мозку й тіла має велике значення в реабілітації, а музика є тим елементом, який безпосередньо сприяє такій гармонізації. Емоції, що супроводжують спілкування з музикою, не тільки є інтелектуальними емоціями, а й безпосередньо впливають і приводять у рух весь організм.

Існують різні види занять музикотерапією, які можна використовувати в дитячому садку чи школі, а також під час гри з дітьми. Ось деякі з них:

• психогімнастичні вправи (мімічні й пантомімічні етюди з ілюстрацією пісні за допомогою звуконаслідування та імітаційних жестів, що відображають її текст);

• речові ігри та інсценізації (для цього розподіляють різні ролі, пов’язані зі змістом пісні, використовуючи іграшки, ляльок, маріонетки й т. ін.);

• артикуляційна гімнастика за допомогою слів пісні;

• слухові вправи (розвивають чутливість до тону, ритму, мелодії, темпу мови) – аудіювання, імітація та повторення звуків, розпізнавання звуків;

• музично-ритмічні вправи й танцювальні імпровізації (досягнення відповідності рухів з ритмом музики, а також відтворення ритму конкретної пісні чи рядка за допомогою простих елементів, таких як притоптування або ляскання в долоні);

• з’єднання музики з малюнком і дрібною моторикою (діти малюють те, що уявляють собі під час прослуховування композиції, а малюкам пропонуються тематичні розмальовки);

• пасивна музикотерапія – післяобідній відпочинок під релаксаційну музику із м’яким, приглушеним, басовим звучанням.

Музика є універсальною силою, що діє на людину комплексно, незалежно від віку, освіти чи соціального статусу. Музика зближує нас з енергією природи, яку ми пізнали ще не до кінця! До того ж вона дозволяє розблокувати емоції без допомоги лікаря чи психотерапевта. У свою чергу, спів і танець протягом віків є найкращою формою терапії, ефективно вивільнюючи в нас радісні та прекрасні сторони особистості.

Психологи стверджують, що невербальні засоби спілкування відіграють особливу роль у відносинах з дітьми, які ще не мають сформованого понятійно-сенсового апарату, яким володіють дорослі. Неважко помітити, що саме рухи та спів, які є вираженням музичної експресії, складають у дітей елемент їхньої природної активності й завдяки цьому знаходяться набагато ближче до дитини, дозволяючи їй «висловитись» і бути успішною.